 Минулого року молоді тересвянці дуже не звично, як для сучасної молоді, провели свої літні канікули. Адже на фоні засилля танцювальних, комп'ютерних та більяр-дних клубів і інших так-званих центрів дозвілля та відпочинку, з ініціативи депутата районної ради Бенчака Віталія Васильовича, було відновлено давнє козацько–пластове, юнацьке заняття — теренова гра. Суть гри полягає в тому, що учасники діляться на дві команди — сотні. Потім дані команди виходять на незнайому місцевість в ліс чи до річки й змагаються між собою за прапори одна одної та за кількість «вбитих» гравців суперника, оскільки кожен учасник- стрілець, має пов'язку на лівій руці, котру потрібно зірвати. Перемогу отримує та команда — сотня, яка захоплює прапор противника і при цьому відстоює свій. При цьому кожна з команд суворо дотримується правил чесної гри, прояви негідної поведінки під час її проведення, що може каратися дискваліфікацією гравця, який проштрафився. Це особливо відчули декотрі учасники, які як і більшість сучасної молоді, не слідкували за власною мовою, використовуючи нецензурну лайку. Але після виконання ефективних й важких фізичних вправ, з вигукуванням гасла: «Матюки перетворюють мене на тварину», швидко усвідомили дане гасло й більше не використовували ненормативну лексику.
 Також необхідною умовою проведення теренової гри було присвоєння кожному учасникові псевдоніму, наприклад назви тварини, рослини, птаха або риби. Адже в Карпатській Січі та Українській Повстанській Армії з метою конспірації не було жодних імен та прізвищ, чим у разі потрапляння в полон, вояк ніколи не розкаже ніякої цінної інформації про своїх побратимів, а лише те, що він у сотні «Лева», чи «Орлана», чи «Медвідя», і його побратими є друзі — «Карась», «Тур, «Бук», «Беркут», «Дуб» й так далі. Саме це одразу ж заводило учасників до активної гри.
При цьому, як зазначив ініціатор та головний виконавець, депутат районної ради Віталій Бенчак, за допомогою даної гри окрім спортивного змагання можна ефективно виконати й такі завдання:
патріотичне виховання молоді, популяризація оздоровчого туризму, екологічне виховання, ознайомлення з історією краю;
виховання у дітей, юнацтва та молоді національної свідомості, історичної пам'яті, громадянської позиції, патріотизму;
посилення інтересу та інформованості молоді на тему національно-визвольної боротьби 1939 — середини 1950-х років, а саме подій Карпатської України, Української Повстанської Армії.
Перша теренова гра відбулась 27 червня після успішного складання іспитів у школі, адже до учасників були поставлені вимоги спочатку навчання, а вже потім дозвілля. При цьому в першій грі взяли участь лише шість учасників. Але вже на наступній грі кількість учасників зросла до двадцяти. Також слід зазначити, що перші теренові ігри проходили на березі річки Тиса, а вже остання літня теренова гра пройшла в чудовому лісі на кордоні між селищем Тересва та Грушево. При цьому в останній грі, яка відбулася 28 серпня з нагоди 19–тої річниці Незалежності України, взяли участь 26 хлопців. У цілому в теренових іграх, яких було проведено 8 протягом літа, взяли участь більше 60 юнаків віком від 14 до 20 років.
Всі теренові ігри, розпочинались з легендарного українського привітання: «Слава Україні!» — «Героям Слава!», яке довго будуть пам'ятати всі учасники ігор. Адже з цими словами наші діди та прадіди віддавали своє життя за волю України. Потім з метою підняття бойового духу учасників, виконувались фізичні вправи — відтискання на руках з одночасним вигукуванням патріотичних гасел, а саме: «Україна — понад усе!», «Шухевич — наш герой!», «Перемога або смерть!», «Дисципліна — наш порядок!», «Бандера — вождь!»
В останній грі учасники–стрільці, окрім боротьби між собою, боролись з боязню орієнтування в незнайомому лісі на крутих схилах, переносячи важкі фізичні навантаження. Але незважаючи на це, учасники гри з гордістю та повагою до славних тересвянців, учасників Карпатської України та вояків Української Повстанської Армії, легко переносили будь-який страх та втому, міцно тримаючи в руках державний прапор України та прапор УПА.
Звичайно, як і в будь-якій грі, є переможець та переможений, але радість перемоги та гіркота поразки сотні «Орлана» та сотні «Медвідя» відповідно, одразу ж пропала, як запалало повстанське багаття під чудові звуки трембіти у виконанні здібного стрільця «Беркута» Івана Лемена. А вже потім смачно наминаючи канапки та тістечка з чаєм, стрільці ділились враженням з нетерпінням очікуючи наступної теренової гри — гри не для слабкодухих, а для справжніх українців.
Наприкінці гри Петро Петрович Дідух виконав чудову повстанську пісню «Ой там у лузі, при дорозі…», чим запалив молоді серця учасників гри та наповнив їх серця любов'ю до рідної Батьківщини, адже Україна у нас одна!
Оргкомітет теренової гри
Від редактора: Пишаємося тим, що популярність теренових патріотичних ігор швидко зростає серед молоді. Проте, після цієї акції впали у істерію директор тересвянської школи, заст.гол. РДА (котрий не любить вишиванки), редакторка газети «Дружба» (котра ненавидить Бандеру й Дідуха) та районна СБУ. Доки Віталій Бенчак не пояснив чиновникам суть патріотичного виховання молодого покоління. Чим мали б займатися вони. Ось якби блюдолизів і «шестірок» плодити...
Ми далі будемо займатися цією надважливою справою, хоча знаємо, робити нам це буде нелегко.
Слава Україні!
|
| Богдан Ільяш | 