«Податки — це плата за цивілі­зацію» — колись сказав всесвіт­ньовідомий англійський еконо­міст Адам Сміт. Як кажуть, нічого ні додати, ні відібрати. Звичайно, до цих слів не можна не апелюва­ти, але не в наших вітчизняних реа­­ліях, де медици­на, освіта, пра­вопорядок та інші цивілізаційні бла­га є безкош­товними лише на па­пері Ко­нсти­туції. Як є насправ­ді — всім ві­до­мо. Отже можна поди­скутувати з цього приводу...

З 1 січня 2011 року вітчизня­ний бізнес живе за новим податковим Кодексом, при цьому його форсо­ване прийняття у Вер­ховній Раді України щодня дає свої плоди. Слід визнати той факт, що пода­тковий кодекс не змогли прийня­ти коли­шні прези­денти Л. Кучма про­тягом двох ка­денцій та В. Юще­нко. Не­зважа­ючи на ніби-то добру політи­чну волю влади у нас все як завжди — ліс рубають, трі­ски ле­тять, як ка­жуть в народі. На жаль, ці «тріс­ки» дають вкрай не­гативні резу­ль­тати — щомісяця кі­лькість су­б'­є­к­­­тів підприємниць­кої діяль­нос­ті, які закривають свої об'єкти зростає як на дріж­джах. А за кож­ним зак­ритим під­приємцем сто­їть сім'я, працівни­ки, зменшення над­­ход­ження до бюджетів всіх рів­нів і так далі. Росте ар­мія безробітних.

Тому хочеться більш конкрет­но проаналізувати наслідки прий­нят­тя нового податкового закону.

По-перше. З 1 січня 2011 року усі суб'єкти підприємницької дія­льності повинні здавати щомісяця податкову декларацію з доходів фі­зичних осіб. При цьому слід заува­жити на вкрай поганій рисі даної звітності, а саме, різниці немає, чи суб'єкт підприємницької діяль­но­сті перебуває на загальній систе­мі опо­даткування, чи перебуває на спроще­­ній системі. Чи має найня­ту робочу силу, чи є самозайнятою особою, або взагалі призупинив за­йматися підприємницькою дія­ль­ністю, — повинен здавати що­мі­ся­ця декларацію. Дана новація вже паралізувала місцеві податко­ві інс­пекції, створивши живі чер­ги. При цьому за кожну не подану деклара­цію штраф 160 гривень з подаль­шим зростанням штраф­них санк­цій у арифметичній прогресії.

По-друге. Розмови про авто­ма­тичне відшкодування най­більш ко­румпованого податку на додану вартість (ПДВ), насп­равді стали ві­дшкодуванням лише «своїм» та «наближеним до своїх». Цю істи­­ну можуть підт­вердити майже 99% підприємців нашого району.

По-третє. З 1 квітня 2011 року вступає в силу стаття податкового кодексу України, згідно чого всі під­приємці та підприємства, які пере­бувають на спрощеній системі опо­даткування, не мають можли­вості продавати про­дукцію, виконувати роботи та надавати пос­луги усім ін­шим суб'єктам підпри­ємницької дія­льності, що перебу­вають на загаль­ній системі оподат­кування. Звичай­но, дана стаття є виправда­ною для половини вітчиз­няного бізнесу, яка працючи по спро­щеній системі, спла­чує мізер­ні податки. Але куди діва­тись ін­шій половині підприєм­ців — питання відкрите.

По-четверте. Розподіл подат­ків між центральним та місцеви­ми бю­джетами. З 1 січня 2011 р. скасо­вано податок з транспорт­них засо­бів, який сплачувався до місцевих бюджетів, а саме він був бюджето­утворювачем для ремон­ту доріг мі­сцевого значення. Отож, на­разі міс­цеве само­врядування має купу про­блемних доріг, які вима­гають не­гайного ремонту й нуль гривень для ви­конання цього.

Окремо слід сказати про закла­дання екологічного податку в ціну паливно-мастильних матеріалів, що призвело до потужного підйо­му цін на пальне. Насправді така практика є у багатьох розвинених країнах. Та в наших умовах це на­дало поштовх до безконтрольного зростання цін, бо більшість віт­чиз­няного нафтового бізнесу втра­ча­ючи одну гривню витрат, закла­дає у ціну дві. Бо передбачає в май­бут­ньому подальше зростан­ня ви­трат. Ну звичайно, хочеться сказа­ти про якість пального, яка на жаль не ко­нтролюється по баналь­ній причині відсутності; найпер­ше — волі в державних контролю­ючих орга­нах, а по-друге — брак лаборато­рій та спеціального обладнання.

По-п'яте. Будь-які реформи по­винні починатись з потужної ін­формаційної кампанії, масового обговорення та дискусій, а не спо­чатку приймають, а за один-два рок­и — навчимось. На­ра­зі біль­шість працівників подат­ко­вих інс­пекцій перебувають в ін­фо­рма­ційному вакуумі, то що вже ка­зати про поінформованість пре­дс­тав­ників бізнесу, бухгалтерів і т.п.

На мою власну думку, сьогодні влада та бізнес стоять по різні сто­ро­ни барикад. Але саме зараз, ко­ли ситуація є вкрай важкою в усьому світі: політичні й еконо­мічні рево­люції, природні катак­лізми, інше, що вкрай разюче впливає на світо­ву економіку й економіку України відповідно. Гроші люблять тишу – вважають мудрі фінансисти. Нині потрібно як ніколи, консолідува­тись, шукати точки дотику між біз­несом та владою, а не проводити контролюючі рейди, наслідком яких як правило, стає сплата хаба­рів, замість усунення порушень.

Також вважаю, що величез­ною підтримкою бізнесу з боку влади повинна стати реальна боротьба з корупцією, але я під­креслюю — реальна боротьба! А не паперова. Україна за рей­тингом у 2010 році посіла 134 міс­це за рівнем корум­пованості се­ред 178 країн світу, роз­діливши його з такими країна­ми як Того і Зімбабве. На одному рівні ко­ру­мпованості з Україною, за дани­ми всесвітньовідомої орга­нізації «Transparency Internatio­nal», зна­хо­дяться також Сьє-рра-Ліоне, Філіп­іни, Нігерія, Гон­дурас, Бан­гладеш і Азербайджан. До-слова, для порів­няння з деякими пост­радянськими державами Ес­тонія в даному рей­тингу під­нялася на 26, а Грузія – на 68 місце.

Отже, влада здійснивши ряд ни­жче наведених кроків, пропо­но­ваних багатьма екс­пертами:

• ухвалення та впроваджен­ня в життя законодавства, здатно­го за­побігати конфлікту держав­них та приватних інтересів;
  
• забезпечити контроль над при­бутками та витратами держав­них посадовців, а також впровади­ти механізми збереження цілі­сно­с­ті інформації у державних служ­бах;
  
• гарантувати доступ до пуб­лі­чної інформації;
  
• гарантувати захист інфор­ма­торів;
  
• запровадити ефективну сис­те­му фінансового контролю та аудиту;
  
• забезпечити прозорість про­цесу державних закупівель;
  
• радикально спростити пра­вила та порядок регулювання під­приємницької діяльності;
  

— має можливість реально не словом, а ділом покращити життя вже сьогодні. Бо саме зараз вона повинна підкласти своє державне плече бізнесу, щоби у майбутньо­му підприємці під­няли нашу дер­жаву через на­повнення бюджетів й ство­рення нових робочих місць.

Віталій Бенчак, депутат Тячівської районної ради.