Я веселий чому? Бо сміюся

З оцих трутнів, що владою звуть.

Міцно стиснувши зуби молюся,

Невимовну гамуючи лють.

Я веселий, хоч сміх через сльози

Витискаю із вилиць своїх.

Геть розлилося слізнеє море

По рівнинах і горах моїх.

Веселюся з ганьбою у серці,

За лукавих, бездарних владик.

Чому й страху не маю у герці,

- Знаю, всім їм приходить гаплик!

Мій народ перестане терпіти

Ту наругу, що мовчки несе.

Я веселий, бо буду глядіти,

Коли раптом закінчиться все.

Більше свині не будуть смердіти,

Як до пекла їх люд понесе,

І прогнилу жебрацьку цю владу,

Врешті-решт в купу гною знесе.

Але з гною теж користь буває,

Якщо поле просякнуте ним…

Веселитись я хочу врожаєм,

  Життєдайним колоссям земним.

Вій Закарпатський