Оце народ непутящий

Обирає долю !

Продаючи за копійки

Омріяну Волю.

Нема рабам кінця-краю,

Розум загубили, -

Злодіяцьку вовчу зграю

До влади пустили.

Самі ж собі засліплені

Могили копають,

Наче з гівна ізліплені

Дітей в раби пхають.

Коли станете народом,

Люди непутящі ?!

Щоби вийти в світ широкий

З московської хащі.

Тішилися б ваші дітки

На воді і суші,

Й тихо Богу молилися

За пропащі душі.

Вій Закарпатський