Дивно, але досі у часі інформаційної свободи закарпатець, і не тільки, плутає Божий дар з яєчнею. Не вивітривши антиукраїнську промосковську пропаганду зі своїх голів.

При словах «український націоналіст» у певної категорії громадян чомусь очі лізуть на лоба, і одразу чуємо – «фашист».

1. Першим фашистом у Європі став Беніто Мусоліні і слово походить від єднання фашин (стебел рослини), що означало – єдина нація. Нас же колись вчили про прутики і віник! До-речі, у фашистській Італії жодного концтабору не було. Хоча Мусоліні був вірним другом Гітлера.

2. «Фашизм» більшовицькі провокатори сплели з поняттям «нацизм», і намагаючись розпалити ненависть до воюючих українців з боку свого народу у 40-х роках, приліпили до останнього «український націоналізм», що є абсолютною брехнею і несумісними поняттями.

3. «Нацизм» - витвір гітлерівців, чудово перейнятий свого часу мадярами, у якому не сприймається любе чуже, культивується нетерпимість до інших народів і народностей, слов'ян у першу чергу. Звідки нацистські концтабори, вивищення однієї нації над іншою, знищення не «арійських» культур. Більшовики робили гірше – знищували свої народи у тих самих концтаборах, «перемальованих» у них німецькими нацистами.

4. Український націоналізм – безмежна любов до свого і щира повага до чужого. Якщо чужий поважає наше. Ми ж бо нащадки Кобзаря!

В Український Повстанській Армії нескорених воювали цілі бойові сотні громадян інших національ­ностей супроти одного ворога. Це – факт.

Невдячним нинішнім зажирілим на українських харчах, виючим проти нас жидам хочеться нагадати, як «прокляті» бандерівці ризикуючи власним життям рятували євреїв від нацистського голокосту. Частина врятованих зголошувалась до повстанців, займаючись там санітарно-медичною службою. І гинули за Україну так само як азердбайджанці, грузини, росіяни, казахи, інші. Потім всі «дружно», хто залишився живий сиділи у сталінських ГУЛАГах, воюючи там з бандитським «бесперєдєлом», ділячись останньою скоринкою хліба.

Тому, гасло Степана Бандери «Воля людині – воля народам!» не втратило чинності і сьогодні.

Тож, шановні, відділіть для себе здорові українські зерна від міхів полови, якою далі годує нас Москва зі своїми «українськими» штрейкбре-херами. Інакше успішного національного спільного дому ми не збудуємо ніколи! І гордитимемося не собою і своїми дітьми, а чужинцями під їхньою «щирою опікою». Втративши найсуттєвіше – країну, у якій можемо жити як у Бога за пазухою. Покінчивши з ворогами, давши запанувати своїй волі і своєму праведному закону у рідній хаті.

Петро Дідух