У День народження україн­ського пророка Тараса Шевче­нка, влада на чолі з прем'єр-міністром вручала Шевченків­ські премії, відзначаючи кори­феїв українського пера та мис­тецтва. Склалося враження, що нікому воно не потрібно, бо перетворилося на короткочас­ний бездушний фарс, очолюва­ний Азаровим, котрий прочи­тав наперед заготовлену «ціду­лу», щоправда українською з московським акцентом. Пані Ге­рман показала всім, що голов­ний «вуйко» на цьому міропри­ємстві – Віктор Янукович. Який на думку багатьох, мав би вла­сноруч вручати дані нагороди. Лауреати, мов оті полонинські вівці чемно кланялись рукам дающим.

Та знайшовся таки «один козак на мільйон свинопасів» - Василь Шкляр, автор історич­ного роману «Залишенець. Чо­рний ворон», який відмовився від премії 250 тисяч гривень, бо вважає перебування Табачника міністром неприйнятним для українців і України.

«Чорний ворон» розповідає про маловідому серед загалу боротьбу українських повстан­ців супроти більшовицької навали на східних теренах нашої держави на початку ХХ століття. Проти чого негайно за­вили сучасні гієни, прокремлів­ські посіпаки, ненавидячи пра­вду про боротьбу українців про­ти окупантів.

Противляться і небеса цій владі, бо на вищевказаній акції ще й пожежна сигналізація за­вила па-масковскі. Згадаймо, як під час інавгурації самоту­жки закрилися двері перед Яну­ковичем, як полетів на нього вінок з могили Невідомого сол­дата, як нещодавно з Азарова впала яромолка з голови під час покладання вінка в Ізраілі, і як в будинку культури у Тячеві згасло світло.

Дивна якась містика вихо­дить. Невже сам Кобзар з не­бес на цю «хєромантію» спо­кійно дивитись не може. Впе­внений не прийняв би і він такі відзнаки та ще й свого імені, і поступив би так само, як Ва­силь Шкляр. Бо саме так мають діяти духовні провідники укра­їн­ського народу, показу­ючи сліпим на існуюче зло.

Петро Кріс